У лісі вже стоять дерева голі
лиш на берізках листя де-інде.
І на гілках калини китиці червоні,
а на землі намисто золоте.
Так хочеться йому життя продовжить.
-Навіщо?-шепче вітер угорі.
Коли немає сил уже триматись
злітай з гілок і в килимі засни.
І хай тобі насняться тихі ночі
і зорепади літньої пори.
І сміх дівочий,шепіт парубочий,
що стежкою спускались до води.
Нехай у сни весна прийде до тебе
і пролісками небо зацвіте.
І випустять бруньки з гілок дерева
і все навколо в лісі оживе.
І тільки в снах тепер уже згадаєш
як прилітав із півдня буревій.
Як грім гримів і блискавками било.
Як на галяві дуб старий спалив.
Як в листі заховались пташенята,
серця маленькі бились зі страху.
Дерева як гілками їх тримали
беззахістну спасали дітвору.
У лісі вже стоять дерева голі,
лиш на берізках листя де-інде.
Повіє з півночі холодний вітер,
до ніг дерев снігами упаде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535620
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.11.2014
автор: zhmerinchanka