коли танцює місячна комаха
у беззаконні втомленого дистиляту
чорної машинерії дня,
я відкриваю апарат ножем повстанців, -
і хлине кров із тім’я ночі
у тім’я корисливого злочинця
будується в’язниця доторків
між револьверами й руками
продірявленими,
нотується сяйливість й схибленість
на сяйві,
й під клепсидрами пустелі
тече вогонь, що спалює органний вий свободи
голос, що співає, все дужче запановує
над гарнізоном, котрий примарно топче
плач затиснутих у сни поселень,
й відкривається земля, й затіняються скелети,
ніхто вже не бачить, ніхто вже не чує
рух зупинився
смак розчинився
тортури скінчились
коли ти почнеш думати, що щось тут не так
згадай про порядок живих речей,
згадай собі навспак.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535358
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 07.11.2014
автор: Immortal