Навіщо зазирать за небокрай?
Навіщо, лише ставши на початок,
В смиренні рабськім вже передбачати,
Що нас чатує забуття пора?
Приреченість, як хмара грозова,
Затьмарить барви й голоси навіки.
Я знаю – світ прекрасний і великий,
І я на нього маю всі права!
Я маю право переліг орать,
Щоб врожаїлось людям на гостину,
Планету всю вітати, як родину,
Найкращу в світі жінку цілувать!
І в тім не бачу єресі й гріха,
Що моє небо чисте і яскраве.
Любить життя – богоугодна справа!
Святоші ж – фарисействують нехай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534584
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.11.2014
автор: stawitscky