Як інколи болять слова,
Як б"ють серденько.
А інколи як немовля,
Що солоденько
Лягло на рученьку мою
Як той Янгелик.
Кохаю...Вірю...Чи молюсь?..
Старий священник
Повторює вже вкотре знов:
Спочатку слово...
І сіє стомлену любов
Обов"язково.
Як інколи болять слова,
Ножами ріжуть.
Зелена висохне трава
Від сліз.Забудуть
Коли цвіте у січні мак
На снігдолоні...
Та від образи-навіть рак
В душеполоні...
Не кидайте у душу слів
Пустих,недобрих.
Спочатку слово...Бог хотів...
Від слів холодних
Замерзне і помре душа.
Седенько,тіло.
Нема острішого ножа,
Що вб"є так вміло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534492
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2014
автор: Відочка Вансель