Прости за безум мрії і уяви,
Я не позбавив їх химерних прав.
І знову зірко підстеріг лукавий,
І, як завжди, нещадно покарав.
Мені б отак: узятися за руки
І мовчки розмовляти без кінця.
За всі літа болючої розлуки
Іспить осмуту з милого лиця.
Букети квітів - щоб по самі очі…
Їх не сховати – дзеркало душі.
І хто нам цю немилість напророчив
І гіркоту по зустрічі лишив?
Чи, може, час свою межу поставив,
І я фантом за звичаєм шукав?
Прости за безум мрії і уяви,
Що не позбавив їх химерних прав.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534335
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2014
автор: stawitscky