В очах твоїх-весняний ранок,
а сині проліски-думки.
Хто знає скільки ще світанків
зустріти треба на землі?
І скільки раз ще сонце встане?
І скільки місяців зійде?
Коли я ранком не прокинусь,
за руку душу хто візьме?
І поведе стежками світу
які не снилися в житті.
І не судилося вернутись,
бо ті стежини чарівні.
Що загубились в дивосвіті
повітря,сонця і небес.
Життя своє ти вже забудеш
спішити будеш в край чудес.
Туди-де все в проміннях світла,
що сипиться як сніг на вас.
І сині проліски сміються
весною у твоїх очах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534236
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.11.2014
автор: zhmerinchanka