Зеленим схилом вниз кущі шипшини
коло дороги ранком розцвіли.
Стоять такі румяні як дівчата,
що вишиванки-сорочки вдягли.
І усміхаються назустріч сонцю,
їх посмішки-дитинства передзвін.
Коли ми бігли маму зустрічати,
за нами бігли хмари навздогін.
А як духмяно пахло ціле поле,
здавалось що то з неба зорепад.
І бджоли всі на нього прилетіли
і не хотіли вже летіть назад.
Квітки шипшини ранок зустрічають,
вмиваючи росою пелюстки.
І дивляться очима із дитинства
як довго ми на зустріч з ними йшли.
Пройшли роки-вони нас не впізнали,
бо вже давно немає тих кущів.
І нас уже їх діти зустрічають,
що виросли на схилі їх батьків.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533716
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.10.2014
автор: zhmerinchanka