Від матері сяєво срібне
Теплом дорогим обніма.
Воно, як життя, нам потрібне,
Без нього – пустеля німа.
Неначе маяк прибережний
Рятує у шторм кораблі,
Любов у нім щира, безмежна
Із рідного двору, землі
Осяє дорогу неспинну
І застувать буде громам.
…А серце шкребтиме провина,
Що мало зробили для мам.
31.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533699
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 31.10.2014
автор: Вячеслав Романовський