Василь Симоненко
«Леся Украинка»
Пусть где-то ветер на виолончели
Играет, стужу вея по стеклу,
И ты одна в холодной спишь постели,
Проснувшись вновь, ты побредешь к столу.
Ты, как рабыня в горах Арарата,
Что высекали подвиги царей,
Ты на бумаге, чувствами богатой,
Переливаешь океан страстей.
Больная девочка, одна в разгаре ночи
Врезаешь в вечность письмена пророчеств
Слова из будущих и солнечных веков.
Пусть эти строки расшатают троны,
Пусть понесут с собой их легионы
Непобедимых новых Спартаков!
(Перевод с украинского Владимир Туленко)
Василь Симоненко
(1935 – 1963)
Десь вітер грає на віолончелі,
Морозні пальці приклада до скла,
І ти одна в зажуреній оселі
Замріяно схилилась до стола.
Мов раб німий на араратській скелі
Карбує написи про подвиги царя,
Ти на папері почуттів моря
Переливаєш в строфи невеселі.
Ти – хвора дівчина – серед глухої ночі
Врізаєш в вічність огненні, пророчі
Слова з прийдешніх сонячних віків,
Щоб ті слова хитали чорні трони,
Щоб їх несли з собою легіони
Нових, непереможних Спартаків.
04.08.1954
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533648
Рубрика: Лирика
дата надходження 31.10.2014
автор: Володимир Туленко