Дивно, жовтень буденний, поквапливий,
А на вулиці – таючий сніг.
Відмиває, холодний, привабливий
Нашу втому з набіганих ніг.
Я вже встиг у сніжки по обіді
Поталяпатись із перехожою.
Хоч, зустріла, спочатку кобіта
Із реакцію, дещо ворожою...
Та, вже потім, ми затишну каву
У найближчій кав’ярні курили.
Та забута зимова забава
Нас й понесла на приязних крилах.
Лоскотав сніг обличчя в симпатіях,
І вона дала свій телефон.
І осіння повинна апатія
Замелась в зимній атракціон.
24.10.2003р. 17 годин 01 хвилина
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533207
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.10.2014
автор: Юхниця Євген