Сонячно.
Дарма,що в повітрі повисла зловіща тиша.
І листопад попід ноги нечутно крупичку кришить.
Він довкола оголені віти поспіхом вишив...і...
Важко дихать...
Боляче
входить у груди колюче ранкове повітря.
Десь в підсвідомості, ніби волосся,
думки розвіває на вітер
чи вітер змін, що так просяться слідом,
мов гілля за листопадом, крупичкою,
першим коротким снігом.
Білим.
Лячно ще...
віддатись бажанню оголення власних думок
на межі чи оновлення , чи просто пустих пліток.
Перемелеться...
І на поручнях
серця прилипнуть пелюстки квіток
серед листу жовто-зеленого,
злетілого з нас...
я заземлена...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533054
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.10.2014
автор: Meggi