Розбита дружба, ну а де ж душа?
Холодний ранок не співає зрання,
Вже змерзли квіти, що у споришах
І снігурами повниться кохання.
Біжать по небу хмари і мовчать,
Посходило зимове жито в жовтні,
Синиці під вікном, вони не сплять,
Із неба дивляться бійці із «сотні».
Народ і далі сурмить у набат,
«Гради» ревуть, на сході України
І проводжають у останній путь-
Батьків, хто брата - мати сина.
Вантаж «двохсотий» через москалів,
Вагонами іде по всій росії,
А люд російський наче онімів,
Він зло і нині сіє по Вкраїні…
Були ж ми разом, падали під танк,
В крові сади і нині під Смоленськом,
Та вам до серця кровососний пан,
Що в нас ху…лом поміж народу зветься.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532615
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.10.2014
автор: Віталій Назарук