Коли ти плачеш, то й ридаю я,
Свої шляхи оплакую щомиті,
Єднає світ моя свята земля,
Немов поля у колосковім житі.
Вруна біжить по весняних хлібах,
Цвіркун зайшовся вечором у полі,
А жайвір в небо пробиває шлях,
Немов возносить в небо мою долю.
І до небес у ті, нові світи,
Де хмари білі і синіє небо,
Так хочеться у просторі лягти,
Бо щастя мені більшого не треба.
Живу я чесно на святій землі,
Молюся Богу з вечора і зрання,
Як хмари в небі, линуть кораблі,
Мого життя, надії і кохання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532431
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.10.2014
автор: Віталій Назарук