Він сумував останні дні так часто. Питав у серця допомоги снів,
Він розумів Її дитинство згасло, В Її очах кохання блиск горів.
Він згадував Її лукавий погляд, Чорняві коси з вплетенням жоржини,
Як бережно виховував Їй долю, Як малювали осені картини.
Він посміхнувся тихо, ніжно-ніжно, Згадав, як колискову Їй співав,
Стирав всі сльози сховані від інших, І страх Її дитячий спoпеляв.
Як в полі під безкраїм, синім небом, Вони вслухались в жайворонка спів,
Вірші писали разом, як поети, Для Них натхненням був весь білий світ.
Його Дитина, Доня кароока, така доросла й зовсім ще мала.
Її долоні вже для іншого турботи, для іншого тепер Вона свята.
Він роздуми свої сховав від світу, Батьківське серце оберегом стало,
У Доні скоро будуть свої Діти, Він захистить, Він збереже їх від печалі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531477
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.10.2014
автор: Tetyana_Shulga