́ Знову нам зозуля примовляла,
Кукувала про прийдешний вік.
Та років, безмежно накувала
Будемо щасливі, кожен рік.
Затихає в вечір гомін в лісі.
Повкладались спати всі пташки.
Сонця, що сідає, жовті списи
Розмалюють небо у красі.
Барвами весь обрій розмалюють,
Та відлуння зелені від трав.
Хмарки в небі, з ніжністю голублять
З вітром у піжмурки промінь грав.
Небо, небо синєоке
Голубінь безмежна, мов в раю.
Клин журавлів, вишикувавсь у строки.
Відліта до дальнього краю.
Надвер’я. Тиша вже поснула..
Тільки все не вкладеться ріка.
Гомін хвиль... говорить про минуле,
Та тихенько казку... промовля.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531406
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.10.2014
автор: Dema