Не плачте, мамо,
гойте рани,
і я не вернусь —
бо біда.
Та завжди знайте,
буду з вами —
одвічна істина проста.
Не плачте, мамо,
не ридайте.
Я буду завжди біля вас!
Я буду жити в вашім серці,
а ви згадайте повсякчас.
Я тихим вітерцем прилину,
торкнуся ніжно ваших скронь,
буду дивитись безупину
і черпати тепло з долонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531364
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2014
автор: Олена Собко