Молюся, Боже
Хоч мене й не чуєш,
Чому людей ти
наших не рятуєш?
Кому потрібна
ця посмертна слава?
Хіба розквітне
спалена держава?
І на руїнах, згарищах
і крові
Не буде злагоди
і щастя, і любові.
А буде кривда
у серцях і душах
Та зупинити
хтось усе це мусить.
Усі ми люди!
Схаменіться діти!
Бо з вогника
пожежу розпалити,
Так просто,
Ну а потім попіл
розвіють «добрі люди»
по Європі.
І зникне та країна
і держава
Кому тоді дістанеться
та слава,
Ще предків наших,
зупиніться люди,
Бо дуже гірко,
гірко дуже буде…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531245
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.10.2014
автор: Олена Собко