упаду
у пругку́ траву,
закину руки за голову…
на голубім атла́сі –
білі голу́бки і голубки́:
пливуть мінливі картинки,
образи-за́гадки –
розгадую залюбки́
… босі тендітні ступні́
мені
лоскочуть веселі м`які трави́нки,
вітерець торка́є за пальчики,
пестить-знайомиться-пізнає:
тепле щось і гладеньке,
отже – своє,
дмухає-заграє…
своє
цілу-є...
сни ситцеві
у дрібненьку квіточку –
простенькі-прості
на моїй Планеті
весна-літечко,
царство Краси і Радості
сосновий,
кленовий-березовий-липовий і дубовий
ліс –
за ніч одну під місяцем уповні
славно підріс –
на щастя собі і мені
на моїй Планеті
любові і місця досить усім,
тут не знають
про боротьбу виживання:
ніхто не гніти́ть нікого, не їсть-доганя…
он клишоноге смішне тигреня
безтурботно бавиться з ланеням:
спостерігають півсонно лань і тигриця
як дітвора їхня біля струмка вовтузиться
на моїй Планеті
для всіх усе є:
у ситчиковій Простоті
святій
усім всього вистачає –
і сонечка, і дощів…
на моїй Планеті
немає заздрощів,
а це означає, що зла нема
на моїй Планеті буває зима…
але тільки коли зими
я захочу сама
15.10.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2014
автор: Валя Савелюк