Колись давно в часи далекі,
Коли літали лиш лелеки,
А не пілоти в літаках,
Не гвинтокрили в небесах.
Колись давно на цій землі
Жив чоловік один собі.
Йому наснився дивний сон,
Який узяв його в полон.
Перо раненько в руки взяв,
І все, що снилось, записав.
Усе ретельно змалював,
Клітинку кожну фіксував:
І цинк, і мідь, іоній, радій,
Свинець, полоній, гелій, магній,
Залізо, кобольт, нікель, хлор,
Уран, церконій, цезій, бром...
І декілька пустих клітинок
У тій таблиці залишилось,
Мабуть, для того, щоб і ми
Сьгодні щось вписать могли.
Якісь сполучення нові,
Довершили той труд самі,
Щоб до науки долучились
І щоб у школі гарно вчились.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529655
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.10.2014
автор: Зоя Журавка