Щасливі не бачать сумних,
щасливі не так хочуть спати.
Обличчя красиві у них,
не треба їм теплі халати.
Щасливих не спутать ні з ким,
але їх так небагато.
Голосом теплим, дзвінким,
несуть у очах своїх свято.
Хотіла б уміть я радіти,
за всіх, хто щасливим здається.
Але мої сірі магніти,
притягують. І не вдається.
Я чесно, іще постараюсь,
радіти щастю чужому.
Важко, та я посміхаюсь,
і йду тихенько додому.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529482
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2014
автор: Руслана Лукаш