Лоскочеш підлогу смерті
до знемоги –
і падають постулати пам’яті
у закапелки
слинявих садів кістотілої ґвалтової
пінишся сміхом могил,
капаєш, як розведений розчин
спирту
і потрапляєш в комин снів
соннозвиднілих засік
скаламученого сонця
патріотичний мовленнєвий шум
відкочує кусень зіпсутого хліба,
з точки неповернення твоє горло
прямує
у склеп,
де оживає
тінь
й розум
жінки,
а разом –
оживає
й надія
дірявить квартиру одним
невмілим порухом
картина
картина
картина
відмирає голос природнього бунту
дитина
дитина
дитина
чия це дитина летить між повітрям
і ґнотом кордону земної кулі
й планет покинутих вартових?
Онде, під язиком кубометричності
богоподібного слона,
відлякуються од пустки чорнявих
дзеркал іще темнішого космосу
й сплять
ці планети,
зірки
у тваринному кроці упевненого шаленства
вийти на вулицю
Карамельно-зів’ялого дива
й збути божі сльози
за ціною одного персика,
солод якого переважує
солодку вість
од чиєїсь смерті
вісь на головній площі,
партитура дурості
й самозухвальства,
спробуй уникни різниці
вогняного вітру
й скреготу зламаних нігтів
затамувавши руки
на власних грудях,
учепишся востаннє,
наче моя мрія за
гірким подарунковим
вином
й відітнеш тишу
од м’якуша густого волосся
зчиниш різанину,
у котрій існуватиме
проспект мого піднебіння
зітреш й поневолиш
родовід скитальців,
що вербалізуються
у цих відносно
простих
субстанцях-танцях
зітреш й поневолиш
родовід скитальців,
що вербалізуються
у цих відносно
простих
субстанцях-танцях
зітреш й поневолиш
родовід скитальців,
що вербалізуються
у цих відносно
простих
субстанцях-танцях
замкнешся й вкинеш,
одчиниш і покинеш
це коло централізації,
ця музика паскудної голови
грає як півстолітнє тло
для дезорієнтирів,
ця камера – сірниковий спалах,
після якого неможливо
відмити тіло
ця наддосвідеченість
й відсутність досвіду як такого,
ця карательна експедиція ген до світу
того:
німого й безликого,
холодного й сяйливого,
хворого та сильного.
Ця надмірність й вирішеність,
макетованість й полишеність,
політичність й занедбаність,
та
й на самому
верхньому дезорієнтирі
сором’язливість
є злочином,
згуби!
Сором’язливість
є злочином,
згуби!
Сором’язливість
є злочином,
згуби
зуби.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529019
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.10.2014
автор: Immortal