Ткала тонку павутину
Осінь в верболозі,
Не думала й не гадала,
Що стане в підмозі
Синь озера покривали
Тумани осінні,
Колисали хвилі човник
В тиші надвечірній
Горобина пломеніла
Як серце дівоче,
Що до свого миленького
Долетіти хоче
Десь у саду осінньому
Скрипаль виграває,
А дівчина біле личко
Сльозами вкриває
Не плач ,не плач моя люба
Ніжно усміхнися,
Візьми чарівний віночок
Й додому вернися...
Вже сплетає осінь в гаї
Білу павутину,
Вкаже милому доріжку
Аж до твого тину.
Божа Матінка покровом
Білосніжним вкриє
Благословить,та здійсняться
Завітнії мрії.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528864
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2014
автор: Галина Р