Ото роззява! Спішилась по дорозі,
Не зупинялась і гнала навпрошки,
Ну ось й прибігла. Стою вже на порозі,
Дивлюсь, шукаю! А де ж мої роки!
Складала в торбу, та рідко заглядала,
Мабуть від тяжости робилися дірки,
Не мала часу, ніколи не латала,
То ж випурхнули з торби,немов пташки.
Вже сповільнилась! Сиджу, дивлюсь в альбоми.
Яке ж це щастя! ! Знайшла я вас роки!
Усі є тут- і рідні і знайомі ,
Ні , не роззява! Гортаю сторінки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528828
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.10.2014
автор: горлиця