Туга вкрила сади яблуневі,
Що без листя лишила гілки,
Лиш плоди червоняво-жовтневі
В густе листя іще не лягли…
Вітерець тихо гілля колише
І розносить плодів аромат,
Хоч найбільші ростуть завжди вище,
Їх зірвати найбільший азарт…
Пізні яблука завжди найкращі,
Як і ті, що найперші були,
Та тепер наші роки мудрящі,
А минулі роки відгули…
Хай життя, наче яблука стиглі,
Що дарує садок у наділ,
Літ моїх у осінньому стилі,
Назриває цих яблук в поділ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528586
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.10.2014
автор: Віталій Назарук