Гриміли кайдани, цькуючи з рани кров
Мої плечі рвали хижо батоги
Серце наливалось болем знов і знов,
Та мої ноги все ж топтали дороги
Свої продавали в пекло за безцінь
Брехали собі, що вони люди
Душа билась в агонії шукаючи ціль
І знову падала в нікуди
Де оступився і не замітив?
Як помилився й схаменутись не встиг?
Як, Боже, своїх квітів...
Вберегти ти не зміг?
Я мушу стояти! Гордо озвалося в серці
Я мушу терпіти! Мій дух проспівав
І я боровся все життя, аж до смерті,
І Аруандою рай свій назвав...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528445
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2014
автор: DarkLordV