ось наливаю старості горня ранку,
читаючи вголос білі аркуші спокою -
зарезервуй мені зручне крісельце
і теплу руку того,
кого вмію любити.
вона допиває і тихо сміється,
мовляв,
у домі вашому забагато зіркового пилу
і палітурок з знайомими іменами.
я наливаю їй останнє горня,
але бачу, що їй бракує човна
і подорожі кудись
далеко.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527959
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.10.2014
автор: Biryuza