Ти ,мабуть, спиш, бо вже давно за північ...
Мій сон згубився ж десь дорогою до тебе.
З думками й мріями розкинувсь на півнеба
і хороводить аж до третіх півнів,
не йде, пустун, не стелиться під вії.
Твої примари пестять, обіймають,
шепочуть в мареві і поцілунки сіють,
танцюють з зорями ген там, за небокраєм.
А він не снить, усе чогось чекає,
що десь зажевріє, мов у кінці тунелю,
яскравий промінь серця, що кохає
і голова закрутиться від хмелю...
Чекає тихо і звичайно вірить,
з кутка в куток крокуючи невтомно,
не визнає між нами крапки, тільки коми,
що окриляють і несуть надію...
Вже ранок обрежно доторкнувся
невкритих ковдрою холодних передпліч,
сон не прийшов до мене - так і не заснула,
ти ж ,мабуть, спав, коли було за північ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527329
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.10.2014
автор: Meggi