Східні ночі пахнуть травами,
Чарами й коханням,
Слава разом із неславою
За гратами зітхання.
У тумані золотистому
Ніжний сон сховався,
Даром осені – намистом
До неї підкрався.
Полонянка засинає,
Вмита п’янким зіллям,
Чорная коса спадає…
Сниться їй весілля.
Вітер защекоче шкіру,
Нерви їй стривожить,
Заграє на білій лірі
І сон розтривожить.
А на ранок звинуватять
В зраді полонянку,
Бо не можна віддаватись
Вітру аж до ранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526895
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.09.2014
автор: Ксенія Валері