Як давно… Як давно це було.
Мирне небо та ранішній спокій.
Так давно, що за пам'ять зайшло,
Залишив по собі згадки попіл.
Я забула, як жити без сліз.
Без журби та постійної туги.
Я вкладаю в життя новий зміст,
Щоб дожити до світлої смуги.
Повертаюсь обличчям на схід
Та молю про прозріння та розум.
Відверни, Милосердний, від бід!
Зупини братовбивчу загрозу!
…Як давно, як давно це було –
Світлі мрії, щасливая днина.
А тепер – рветься лихо в вікно
Та в жалобі моя Україна.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526724
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 29.09.2014
автор: Лунная соната