і те що нам видається щастям зумовлене відстанню взаємно навпіл розпиленою як золота обручка
що більше не котиться а повільно світиться долькою напівкола
ця перша третина осені могла б бути більш гучною на зливи
але співає мінорно..
певно так і приходить любов із великої літери - зазираючи в очі ніби шукає точку опори
кісточку у середині здавалось зів'ялого яблука
яке як не надкушуй - все одно смакує солодким
від першого ковтка до останнього..
ми виношуєм спокій - чи спокій виховує нас
ледь лоскочуть кінчики вій щік надчутливу шкіру -
і це добре
бо в більшості із людей тільки зуби бувають чутливими..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526572
Рубрика: Лірика
дата надходження 29.09.2014
автор: Майя Грозова