ніхто з нас не розумів достеменно масштаб катастрофи і глибини падіння
про які віщували сни швидкістю колообертів очних яблук
ми виносили спокій на руцях із прощальних обіймів
а випадково обмінялись серцями..
відтепер що не пишеться - дихає тяжко і конвульсивно ніби заштовхали до рота ганчірку
ані виплюнути її ані проковтнути
я готова навіть до крові пальці кусати
аби відчути..
хоча б щось відчути.
певно щось зламалось тріснуло надломилось всередині..але ти ремонтуєш
скільки в тобі терпіння тепла посмішок скільки
я так хотіла забути все і дійсно забула
аби тільки тебе зустріти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526189
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.09.2014
автор: Майя Грозова