ХТО Ж МИ?
Вдивляємось у сиву давнину,
Так хочемо дізнатись хто ми….
А на заваді наймити лихі,
Що все гасили світла промінь.
Нам доля усміхалася не раз.
На світі були й не такі народи.
Мов буйні води заливали континент,
Та не зосталось ні сліду, ні роду.
Про мало вартість чули ми не раз.
В чужих обіймах вік свій коротали…
У найми йшли, тинялись по світах,
А рідного гнізда не забували.
Пливуть віки, змінився час,
Весь світ у темпі, у турботах.
Ми вже не ті, хоч гени є….
Хто в нас розбудить давній спокій.
Мир Божий вище понад все.
Його нам нині так бракує.
Ми ідолам служили кожен раз,
А Слова Божого не чули.
Бо ми не більші аніж всі.
Такі як є, трудящі зроду.
Забиті світом Сатани,
Та гідність не згубили між народів!
Філіпійців 4:7 «Тоді Божий мир,
який неможливо збагнути розумом,
берегтиме завдяки Христу Ісусу
ваші серця та вашу здатність
мислити».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526045
Рубрика: Гражданская лирика
дата надходження 26.09.2014
автор: НАУМ