Я сьогодні заздрю двірникам,
вони до осені торкаються руками.
Холодно, мабуть, тепер гілкам,
їх одяг - просто листя під ногами.
Я заздрю птахам, що летять кудись у даль,
їм все одно до того, як ми тут.
А я іду додому. І, на жаль
не поміняю скоро цей маршрут.
На зустріч люди. Різні до припадку,
ногами підфутболюють каштани.
Візьму один, щоб був мені на згадку,
що інколи ламаються всі плани.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525853
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: Руслана Лукаш