Образ твій, моя веселко, ніжно
Виткано зі спогадів і снів
Моя весно захмеліла. Пізня
Я тобою дихав, як умів
Я тобою жив і снив тобою
Я сміявся й плакав, як дитя
Відзвеніли піснею дзвінкою
Наші весни. Наші почуття
Боже - Боже!
Як же монотонно!
Дім - робота...
Дім - робота...
Дім...
Осінь.
За вікном - сіробетонно
Я приймак
У місті цім чужім
Я чужий.
І холод на порозі
Клятий вечір
Спогадом пече
Повернутись?
- Ні! Уже не в змозі
Спогад загоїться
Пропече
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525734
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: Хлопан Володимир (slon)