Вчимось жить в беззахісній та у голодній країні,
Де захист життя – ніж чи випадок і ...забуття.
То - ставили рачки, по церквах, на гострі коліна,
А ниньки байдуже у землю кладуть, як сміття.
Що згадувать нині: як не провели́ українське
По кожному серцю, у кожну оселю й вітальні.
...Як людно цурались проектам ідеологічним,
Як не помічались поетища національні.
...Як «неукраїнці» усе українське – висміювали...
Тепер, боронити усіх нас – нема патріотів...
Не виховали ні любові, ні – «вмерти, та діяти»
Заради людей в Україні, землі, та собі й всім щедротів.
P.S.
Що зараз... ми маємо вчитися жити в умовах первісних,
Де сильний – візьме, хитрий – зможе, слабкий – поки свисне...
23.09.2014р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525730
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: Юхниця Євген