сни віщують нам відстань не більшу й не меншу за осінь на вузликах пальців
під яким кутом їх не гни - тане дотик ніби змитий водою
з-поміж усіх заощаджень душі нам лишається тільки пам'ять
дай мені голос від сигарет хрипкий
я наповню її тобою
замість інших..
так розставляють книжки по хребтах антикварної шафи
так посеред натовпу кутики вуст нашіптують пісню
коли тебе поруч немає я кладу долоню на груди ізліва
і всередині теплішає..
розчиняється сіль на денці зіниць перетворюючись на світло
ти майструєш свою присутність настільки терпляче що я починаю вірити
в те що як би й довго в нього не вдивлятись
все одно неможливо осліпнути..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525683
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.09.2014
автор: Майя Грозова