Ти з нами жив, усіх любив,
Вмів цінувати час.
Навіщо смерті теплоту вручив
Вона зігрівала нас.
Взяла в обійми та земля,
Яку ти так любив.
Ти прославляв її в піснях,
Весь вік на ній робив.
Пішов від нас так рано,
В неповних 60
І дуже глибоку рану
Залишив у наших серцях.
Нам важко без тебе. Брате,
Важко без твого тепла.
Вибрав холодну хату
Хоч темна вона й сира.
Тепер ти разом з батьками
Дивишся із небес,
Споглядаєте разом за нами,
Як ми несемо свій хрест.
Ти , брате, не даремно жив –
Залишив гарний слід.
З ким ти зустрівся і з ким дружив
В серцях їх зостався на много літ.
Я знаю – Бог тебе забрав,
Він кращих завжди забирає,
І щоб від болі ти не страждав…
Йому видніше, Він краще знає.
Та як би важко не було
Нам без твоєї доброти,
Я знаю – всім смертям на зло,
У внуках проявишся ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525528
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.09.2014
автор: LaraS