У полі широкім зросла тополина,
Сирітка неначе – самотня, єдина.
Ніхто не зігріє, лиш сонце гаряче,
Вона білим пухом весною поплаче…
Струнка, величава і тягнеться в небо,
Лиш братові – вітру вона часом треба,
Щороку хрущі прилітають до неї,
До рідного дому - тополі своєї.
Розквітла у полі, красунею стала
І кожну хмаринку у небі вітала,
У небі летіли подруженьки хмари,
І їй так хотілося бути у парі.
Тополя постійно молилася Богу,
Щоб Він в чисте поле прислав їй підмогу,
Щоб в білому пусі у танці кружляли
І ще біля неї тополі зростали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525229
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.09.2014
автор: Віталій Назарук