Хочуть хлопці із Росії
,,Захистить,, мене,
Та не знають, Україна –
Серденько моє!
Хочуть вийняти із грудей,
Рвати на шматки.
Скільки лишенько це буде?
- Боже, де ж це ти?
- Росіяни, йдіть додому!
Залишіть мій край!
Тут набили всім оскому…
- Воленько, співай!
- Хлопці, плаче ваша мати!
Прокляну ж бо я…
Тут не треба воювати!
Тут моя земля!
Задзвенить в країні сонце,
Щезне ,,братська,, тінь!
Та й зігріє промінь серце…
Спокій прийде в дім.
01.09.2014 р.
Мира нам.
Едут парни из России
,,Защищать,, меня,
Но не знают, Украина –
Сердце, плоть моя!
Из груди ее не вынуть!
И не оторвать.
- Вы должны меня услышать!
Мама это! Мать…
Разве можно на чужую
Поменять? Нельзя!
Я люблю ее родную!
Здесь мой дом, друзья!
Мы славяне – братья с роду -
Можем воевать?!
Замутил здесь царь Ваш воду!
В нас пришли стрелять?!
Запах крови тело манит?
Вы сейчас мой враг!
Технологии обманут,
Всех ведут в овраг.
Не хочу, чтоб гибли люди!
Не хочу войну!
Жить по-братски снова будем!
Сохраним страну!
Вы забыли… Мы - соседи!
В мире нужно жить!..
Не несите, братья, беды!
Пробуйте дружить!
С дружбой рай наступит светел,
Состязаться – в тир!
Пусть несет свободу ветер!
Пусть наступит мир!
28.08.2014 г.
Фото з інету.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525216
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.09.2014
автор: Любов Вишневецька