По каналізаціям твоїх горлянок
У жовте місто
В’їжджають мої запізнілі танки,
Беруть оплотом церкву і радіоточки.
Тунелі як пункти прийому пліток і склотари,
Відтягують мочки вух до центру Землі.
Передчасна вагітність викликана радіацією,
У цьому місті навіть вагітніти ні від кого,
Не те, що приміряти місця у театрах,
Та кладовищах.
Сичі відповзають у фундаменти древніх
Будинків і сплітаються там у джерела,
Або волосся.
Надто мало повітря як на таке тіло,
Душа – це те, що отримуєш з кисню,
Коли він вигорає між плеврами-шторами,
Піднімаючись епітелієм
Наче пухлина лімфовузлами,
Дряпаючи горло,
Їжаком виходячи через зв’язки.
О пів на п’яту тіло твоє, як місто
Повне люцерни і льону,
Буде горіти між жорен.
Буде здаватись безлюдним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524885
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.09.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин