З котом у мішку,
З піднебінням у порошку,
З серцем повним стержнями,
Ми стоїмо до смерті довгими чергами,
І заходимо в неї по одному.
Совість давиться ромом,
Вилизує порно оком,
Раніше любов називалась прискореним кровотоком,
А зараз третина дощів вібрує по шкірі
Тіла,
Як добре, що ти мене захотіла,
Як добре, що я віддався лише тобі.
Намалюй на моїй руці – ночі,
На ліктях – втому.
Щоб куля влучала завжди в єдину точку,
Невидимими дотиком,
Наче білизна із кашеміру,
Виткана в Пакистані із войлоку сірого
Через нестачу льону.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524292
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.09.2014
автор: Мирослав Гончарук_Хомин