звичайнісінький чорний чай,
хоч на бляшанці писало "кава".
ти сміялася, рвала коси, кричала,
одне слово - себе проявляла.
била стіни, тікала з клітки...
на волю...
там.. десь там запах твоєї долі.
ти мовчиш? мовчу... я мовчу...
сіре небо і така красномовна тиша.
ось! ось він наш птах!!
лови його!! забирай його крила!!
невідомість.. блідість в очах...
несвідома хвиля нас змила...
пахощі дурощів йдуть по кімнаті,
марять своїм минулим...
чи то ми були чи то нас не було?
цього ніхто і ніщо не збагнуло.
розірвати б себе на шматки,
та кому і яка з того користь?
чорний чай... з мигдалем пиріжки...
постріл вгору - закінчена повість.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523525
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.09.2014
автор: Іво Каценбук