Київ
Не було Христа й в спомині –
А наш Київ процвітав,
На тодішній Україні
Люд з богами раював.
Яка сила тебе звела?
Скільки Київ тобі літ?
Хтось ранкові вкрав джерела,
Щоб заплутати твій рід.
Затуманить чудо-ясу
Для майбутніх поколінь,
Очорнити першу расу,
Звести оріїв в амінь.
Відаєм, що батько Київ
Є начало всіх начал,
По землі потомків сіяв,
Колисанку колихав.
Древні праведні писання
Вже являються з глибин…
Недруг знову, як востаннє,
Пхає велич до руїн.
Височіють мури-кручі
Над Славутичем-Дніпром…
Скоро воїни могучі
Батьку битимуть чолом…
І стоятимуть на стражі,
Як у ті святі віки…
Супостат відчує в ражі
Із якої ми ріки.
28 травня 2012 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523139
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.09.2014
автор: Микола Паламарчук