Вільна во́да - хвильна,
горда,
та мереживом цупка;
розчиняє хицьку вроду,
що зі сходу,
крізь опівдень,
в обрій заходу проторить,
опануеш, чи?
катма!
Має глечики барвисті,
шовкуваті,
та любистя,
по самосіньке обійстя,
тож - греби собі,
й не гребуй
проміж вуса
бризкависта –
чорториїва корчма;
був потурчений у кедзьбуль,
а наразі-бо – втелепа,
що життєвиє прозори,
суходол лиш напівкола
оминає шляхотьма...
як затверджено на сходах
межі гойдів та погордих:
що некупчений
та веслий –
прочовняє в хутрім хисті,
благомовчим лускохвістям,
по гетьма…
що по випалених скронях,
по завітрених долонях,
як то є - дорогожичи,
відзерцем не оковиті –
ані в омань посполитих,
ані в супровідь відьма…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523028
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.09.2014
автор: Криптопоэзия Krajzer