Доля
Доля щезла і немає,
Десь розвіялась, мов дим…
Сивий піп псалми читає
Та поклони б`є святим.
Коливається кадило
У розніжених руках,
Хор співає, що є сили,
Зичить рай на небесах.
Надворі мороз лютує,
Позгиналась біднота,
П’яний жіночку цілує
В нафарбовані уста.
Просить зігнута старчиха
Мідяки у прихожан…
У юрбі ґаздує лихо -
Всіх закутує в туман.
До дверей повзе каліка -
Гасне свічка у руці,
Звідкілясь лунають крики -
Чимось діляться старці.
Біля церкви потемніло,
Розбрелися жебраки,
Дяк з монашкою наліво
Пішли, ніби голубки.
Піп старий кладе кадило
Під іконою Христа,
На горищі щось завило…
Наче біс давив кота…
Доля зникла і немає
Її більш, ні тут, ні там…
Мабуть з панством десь гуляє
На догоду всім богам.
06 січня 2010 року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522858
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 11.09.2014
автор: Микола Паламарчук