гониться кров навспак ніби перестрибнули крізь осінь і зиму до самого серця весни
клеїмо листя зів'яле на зморшені і посушені спекою віти
ми з тобою два подорожніх розгублених і з маршруту збитих
два літаки..
дати нам ще один шанс останній на право бути почутими
страх минулих падінь відрізає під корінь крила
і нехай ми досі не знаємо хто ми є одне задля одного
в нас ще є тиждень глибокий солоний як море
поміж двох берегів розчинений..
випиваю цю ніч до дна по бокалах вікон розлиту
так що без вина сп'яніла терпким киснем ніжності
треба боротись із самими собою за те щоби жити
сьогодні а не учора..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522570
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2014
автор: Майя Грозова