Я писала тобі стільки слів...Все пусті монологи.
Чи ти знаєш,як зранене серце від туги кровить?
Оббивала невтомно в надії чужі пороги,
щоби ти відчинив мені двері в омріяну мить...
Я берегла в своїй пам"яті фото на вицвівшім глянці,
і цілувала в уяві на скронях твоїх сивину.
Я свій дар берегла лиш тому,щоб якось, рано-вранці,
ТИ мій вірш прочитав.І,напевне, б усе збагнув.
Я,ти знаєш,-така.І,повір,не моя провина,
що приходять чужим з мого серця відверті листи.
Я ж не знаю адреси в те місце,де я - ще дитина.
Я й не знаю адреси в те місце,де б був поруч ТИ.
І,хоча,почуття на мінорі звучать нескінченно,
плід таланту свого я на згадку ТОБІ надішлю.
"Хай щастить тобі,ТАТУ!", - і підпис внизу :"Ружена".
І,нарешті,з полегшенням й радістю в серці, зітхну.
9.09.2014.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522498
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.09.2014
автор: Ruzhena