А знаєш, ми дорослі вже й не ті
У нас уже думки не про гуляння
Розмови може й щирі, та пусті
І душу завжди рве чекання.
А знаєш, ми вже забуваєм про кохання
Активний пошук чи все складно знову
Можемо протанцювать до рання,
А потім все забути наче змову.
А знаєш, нас дитинство відпустило
Втекло від нас кудись в свої краї
Нам вже не хороше, вже попустило
Чудові мрії, шкода – не мої.
знаєш, нам треба ще повчитись у дітей
Їх щирості, любові, доброті..
Здавалось би¸ життя коротке , наче день.
Та ми дорослі, значить, вже не ті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522379
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.09.2014
автор: М.Я.