То може годі старцем на майданах
Молити тих, хто душу продає?
Ми рідну землю топим мов «Титанік»,
Від наших битв щось краще не стає.
Допомогти Ви хочете країні?
Гайда всі разом в шахту, на завод.
Ви Батьківщину кинули в руїни,
За Вас заплатить загнаний народ.
Нас, мабуть, зараз виручить Андропов,-
«Той хто не робить – прибирає плац».
І ті розмови нащо про свободу?
Коли країні вже прийшов «Абзац».
Коли в сім”ї немає хліба дітям
А батько копить гроші на «авто»,
То та сім’’я не має права жити.
Ви, можновладці, думали про «то»..
Як просто все і як усе банально,-
Щоб стать багатим – треба зароблять.
А все просте, як завжди геніальне,
Щоб не вбивати – треба не стрілять.
Хто по закону має захищати
Кордони наші, села і міста,
Зарплату треба просто відробляти.
Можливо ця задача не проста.
Як мама, я не хочу віддавати,
Свою опору, сина на війну,
Але, щоб землю в Україні захищати,
Я гріх любові в серці розіллю.
А хто посміє руйнувать кордони,
А хто посміє дуло наставлять –
Розплавим можновладців ми корони
І зробим кулі, - в ворога стрілять.
Але найкраще, коли все затихне,
Не будуть литись сльози через край,
Закружить в танці яблуневим віхрем
Любов з весною, пробудивши рай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522371
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.09.2014
автор: Лепесток