Надія, звали дочок матері,
Людина заслуговує блаженства.
Але, коли крізь грати обирати гріх,
В безсмертя вірити безглуздо - нема сенсу...
Надія знову відкриває рік.
За пів-ціни квитки до раю продають агенства.
Хто обіцяв безсмертя віковій,
На голову свідому, яснолику.
Те саме пропонує всім підступний змій.
Під маскою добродія про рай базіка...
Земний, завважте, рай земний,
Обман як світ старий, зате спокуса завелика.
Та якщо рай, то світовий нехай.
Не світовий - Вселенський, галактичний!
Доки себе не зміниш - міфом буде, знай.
Тим паче, що не за горами час критичний,
В нім буде злу покладено вже край...
Це не пророцтво зовсім, просто висновок логічний...
25.12.01р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=52234
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.12.2007
автор: Микола Шевченко